Дмитро Чобіт, політик, державний діяч, дослідник минулого і сьогодення України, народний депутат України першого та трьох наступних скликань.
Дві книги Дмитра під єдиною назвою «Ключі від миру і війни» побачили світ у видавництві «Український пріоритет» і днями були презентовані в агентстві «Укрінформ». Автор присвятив свої книги Дмитру Павличку, Дмитро Павличко, видатному українському поету, співавтору Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, другу, соратнику та наставнику Дмитра.
Мав честь бути запрошеним автором на презентацію, придбав книги – два томи на більш, ніж 700 сторінок кожен, читаю.
Зміст обидвох книг тісно пов’язаний між собою і стосується однієї теми – взаємовідносин українців і московітів-росіян, України і Московії-Росії, видимих та глибинних причин нинішньої російсько-української війни.
Перша книга Дмитра Чобота Дмитро Чобіт «Імперське божевілля Москви» дає відповідь на питання «Якими є вони (ті, хто називають себе росіянами)?» Чому теза Путіна «росіяни і українці–один народ» – є безглуздям, провокацією і невіглаством?
Друга книга під назвою «Що таке Русь, Україна, Росія. І хто такі українці та росіяни» дає відповідь на питання «Хто ми? І хто вони? В чому глибинні причини імперського божевілля Московії та історичного протистояння України з Московією-Росією?
Розвінчуванню фальшивих російських, і не тільки російських, версій, дослідженню справжніх, глибинних причин, мети і перебігу війни Росії проти України присвячена праця Дмитра Чобота.
Автор розкрив не лише теперішню воєнну ситуацію, а й правдиво та скрупульозно пов’язав її з давнім минулим українських земель, українського народу, української мови, української історії. Інститут історії України НАН України
Дмитро Чобіт – людина неймовірної працездатності і скрупульозності та відповідальності до історичних і поточних фактів і висновків, таким я його знаю ще з часів спільної депутатської роботи у Верховній Раді першого скликання. Тому й дуже цікавими і суспільно значимими є обидві його книги. А деякі наведені там ніби то і відомі всім факти, відкриваються з несподіваної сторони. Як наприклад, розділ під назвою «Чому війну Росія назвала спеціальною воєнною операцією (СВО)?»І справді чому?
Адже в цій «СВО» беруть участь практично усі збройні сили Росії: суходільна армія, стратегічна авіація, ракетні війська, кораблі і підрозділи усіх чотирьох російських флотів: Чорноморського, Балтійського, Північного і Тихоокеанського. Людські втрати росіян давно перевалили за мільйон, а цю війну в Росії і досі називають не війною, а «Спеціальною воєнною операцією». Ба, більше – в Росії заборонили слово «війна» стосовно бойових дій в Україні і за його вживання людей кидають у в’язницю. Це якесь чергове божевілля чи тут щось інше?
Автор знайшов відповідь на ці запитання – і як не дивно у Кримінальному кодексі самої Російської Федерації, прийнятому ще в 1995 році. Тоді у пам’яті ще свіжою була Афганська війна 1979 – 1989 років, яка однозначно розглядалася усіма, в тому числі і керівництвом тодішньої Росії, як нічим не виправдана агресія і воєнний злочин. Аби не допустити подібних речей у майбутньому, в кримінальному кодексі Російської Федерації передбачили покарання за злочини щодо підготовки і ведення агресивної війни.
Йдеться про «Злочини проти миру і безпеки людства» – саме так називається розділ ХІІ КК РФ. Для кращого розуміння автор процитував статтю 353 цього Кодексу:
1.Планування, підготовка, розв’язування або ведення агресивної війни – карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.
2.Ведення агресивної війни – карається позбавленням волі на строк від десяти до двадцяти років. (Уголовный кодекс Российской Федерации. 1995. Інтернетресурс).
Тому сьогодні Путін і ті, хто разом з ним розв’язали війну проти України, – військові злочинці навіть за законами Російської Федерації. Але за однієї формальної умови – війна має бути названа війною, а не «дивною» назвою СВО, за якою вони сховалися від відповідальності.
Видання цього двохкнижжя чекали не тільки в Україні.
З нетерпінням його чекали … в путінській Росії.
І як тільки остання партія книг надійшла до київського складу видавництва «Український пріоритет», росіяни тут же спрямували на приміщення складу два Шахеди, начинених вибухівкою.
Про невипадковий вибір росіянами цілі на знищення накладу книг Дмитра Чобота «Ключі від миру та війни» свідчить той факт, що перший із Шахедів летів із східного напрямку, а другий – із західного. І долетіли та вибухнули вони зразу ж один за одним, знищивши весь наклад книги…
Добре, що хоча б перша невелика партія накладу книг встигла надійти до мережі книгарень «Є» Книгарня «Є» напередодні російської атаки на склади видавництва «Український пріоритет», яким опікується наш із Дмитром побратим, народний депутат України першого скликання Шовкошитний Володимир. На третій світлині Володимир із напівспаленою росіянами книгою Дмитра Чобота «Ключі від миру і війни».
І на завершення допису.
«Ключі» – це алегорія, яку вживає автор, це «секретний код» України, бо саме тут зберігаються ключі і «секретний код» від миру і війни в Європі і у світі. Судіть самі.
Якби Росії вдалося встановити повний контроль над Україною, то Росія одразу ж суттєво збільшила б свої військові і, головне, людські ресурси. Імперія негайно і без лишніх слів мобілізувала би українців до своєї армії, так як це вона робила завжди і робить сьогодні на окупованих територіях України. А далі Росія кинула б українців на нові «спеціальні воєнні операції» в Середню Азію, на Кавказ, в країни Балтії, в Польщу та в інші країни з наміром відновлення Російської імперії в межах кордонів, як мінімум радянських, або і царських часів.
Першим щаблем на цьому шляху мала стати блискавична переможна війна проти України. На здобуття Києва путінський режим відводив три-чотири дні, для захоплення всієї України – два-три тижні.
Такими були початкові плани Кремля, але українці їх вщент зруйнували… Як це вдалось, де коріння української стійкості та ідентичності – про це теж читаємо в історичному дослідженні Дмитра Чобота. Український інститут національної пам’яті
Саме поєднання теперішньої воєнно-політичної ситуації в Україні з дослідженням маловідомих сторінок її історії й дало дивовижний результат у вигляді чудового двотомника «Ключі від миру і війни». Купуємо, читаємо. А також підтримуємо петицію Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан щодо присудження Дмитру Чоботу Шевченківської премії за його багаторічну подвижницьку працю, яка втілилася у двох його книгах під загальною назвою «Ключі від миру і війни».
Асоціація народних депутатів України 